Може це всьо-таки не з серіалами повязано?

Нас зловили вночі. І не знаю, не памятаю вже, чому і як я опинилась на цих нічних вулицях. Але ж опинилась. Не там і не тоді. Запхали у вантажівку, у клітку. Знаєте, в таких ще вуличних собак возять. Чомусь мені так здавалось. Навколо люди, дивні люди, звичайні такі собі люди. І їх теж зловили вночі, і їх теж запхали в клітку. Як мене.

А потім ми опинились...Важко сказати. Я оглядалась, намагаючись зрозуміти, запам'ятати. Але що можливо побачити в темноті. В суцільній темряві? Але я побачила.

Вона сиділа поруч. Притискала до себе маленького хлопчика. "Ей" - сказала я. "Ти давно тут?"

"Від вчора. І не знаю, скільки ще залишилось. Вони забирають когось щогодини. Я думаю, що щогодини..."

А потім забрали маленького хлопчика. Мабуть, це був її син...А може просто маленький хлопчик, якого їй так хотілось захистити...Ми не говорили про це. За нами прийшли під ранок. Тобто я думаю, що це був ранок. Можливо день чи вечір. Після темряви тобі важко орієнтуватись у світлі. Ми йшли коридорами і я вже все знала. Знала де ми, знала чому і куди нас ведуть. Єдине, чого я не знала, це того, звідки я все це знаю. Лабораторія майбутнього, завод по виготовленню армії майбутнього. Відрізати там, вживити щось тут, забути, згадати, навчитись...

Ми втекли. Я і вона. Доля, випадковість...Чи хтось навмисне відкрив двері у потрібних коридорах.

Ми бігли так, як не бігли ще ніколи в житті. Мені не вистачало повітря, мені не вистачало простору, не вистачало, можливо ще чогось. Але я бігла швидше кулі, швидше думки, швидше світла. Я просто хотіла жити. Напевно більше, ніж вона. Вона не встигла. Зовсім трішки не встигла. Знаєте. що відчуває людина, коли їй в спину врізається десять куль. Розривних куль. Я сподіваюсь. що вона не відчула нічого. Що вона не встигла також і відчути. А я навіть не озирнулась. Я встигла. І я жива...

І тут, бляць, задзвонив будільнік. І тепер мені цілий ранок мучає сдєдущій вопроз. Шо зі мною станеться в другій серії? І в якості підвопроза - де би це скачать цю другу серію?...

І шо странно...Дивлюсь зара сіріал про прівідєній, а сницця, шо убить мене хочуть цілком собі живі люди. Може це всьо-таки не з серіалами повязано?