У Назарчика є улюблена книга. Точніше вона переживає другу хвилю популярності. Попердній раз її довелось заникати, бо читати по 20 разів на день про зайчика, який вирішив купити своїй мамі меду і заблудився, вже не було сил. Тепер вона знайшлась і знову у топ-листі.
Він її часто цитує. Наприклад, є така "рольова гра":
Н:(відходить від мене і з розгону починає бігти) "Мама - закицяв він і кинувся до неї"
Я: "Мама підхопила його наруки і міцно-міцно-міцно обійняла"
Н: (задумується, бо далі по книжці зайчик "простягнув мамі баночку з медом") Мам, у мене нема меду!
Або сьогодні, повертаємось з прогулянки, вже темніє. Н. з незворушним обличчям: "Надволі почало смелкати. Тіні озивали, а сулхоти лякали."
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий